Правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори. 2 страница

ОВА= 1000-10+ 28= 1018 од.

ОВБ = 1500-60+ 62 =1502 од.

Однак, натуральні вимірники не дозволяють визначити загальний обсяг та структуру виробництва на багатопрофільних диверсифікованих підприємствах, розрахувати витрати та прибуток підприємства від реалізації продукції.

План поставок пов'язаний із показниками обсягу реалізації та випуску продукції в натуральному вигляді. Залежність вказаних показників і порядок їх розрахунку можуть бути виражені формулою:

ОПпі = РПпі - D3ві = Гі + DЗгсі - D3ві , (3.4)

де ОПпі - обсяг (план) поставки готової продукції і-го найменування споживачам;

РПпі - обсяг (план) реалізації продукції;

D3ві - змінна залишків відвантаженої, але не оплаченої продукції на початок і кінець планового періоду;

Гі - план випуску готової продукції /-го найменування;

DЗгсі - зміна залишків готової продукції на складі на початок та кінець планового періоду.

Термін постачання визначається на основі укладених договорів із підприємствами і організаціями, споживачами. Для цього в договорах повинні бути визначені конкретні умови постачання: повний асортимент, кількість та термін постачання по бажаній по­зиції, спеціальні вимоги до якості продукції; обсяги партій і періодичність їх постачан­ня; способи транспортування продукції.

Для узагальнюючої характеристики виробничої діяльності підприємства, окремих галузей та промисловості в цілому визначається обсяг продукції у вартісному вигляді. Основними вихідними даними при цьому є випуск продукції в натуральному вигляді та ціни.

Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції, нормативної вартості обробітку, валового і внутрішньозаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва.

Товарна продукція - це загальна вартість усіх видів готової продукції, робіт та послуг виробничого характеру, що буде підготовлена до реалізації. До обсягу товарної продукції належить готова продукція, послуги, капітальний ремонт свого підприєм­ства, ремонтні роботи, напівфабрикати та запчастини на сторону, капітальне будівниц­тво для непромислових господарств власного підприємства, роботи, пов'язані з освоєнням нової техніки, тара, що не входять до гуртової ціни виробу.

Обсяг товарної продукції (ТП) визначають за формулою:

ТП = Ni Ц i +Р, (3.5)

де Ni, - випуск продукції i-го виду в натуральних одиницях;

Цi, - гуртова ціна підприємства одиниці виробу /-го виду, грн.;

n - кількість видів продукції, що виготовляється на підприємстві;

Р - вартість робіт та послуг на сторону, грн.



Товарна продукція планується у діючих і порівняльних цінах. Розрахунок товарної продукції в діючих цінах необхідний для визначення обсягу продажу, у порівняльних цінах товарна продукція визначається для розрахунків динаміки та обсягу виробницт­ва, інших показників.

Роботи і послуги невиробничого характеру не належать до товарної продукції (на-^ приклад, капітальний ремонт будівель, послуги транспорту підприємства і науково­го дослідні та проектні роботи стороннім споживачам тощо).

До валової продукції (В П) належить уся продукція у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності. Цю величину визначають за формулою:

ВП=ТП-(НЗВn –НЗВк)-(Іn - Ік), (3.6)

де НЗВn, НЗВк - вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.;

Іn, Ік ~ вартість інструменту для власних потреб на початок і кінець планового періоду, грн.

Валовий оборот підприємства (БО) - це обсяг валової продукції незалежно від того, де вона буде використана, в межах підприємства, чи поза ним.

Внутрішньозаводський оборот підприємства (ВЗО) - це та кількість продукції, яка використовується всередині підприємства для подальшої переробки.

Реалізована продукція (РП) - це продукція, яка відвантажується споживачеві, і за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства-постачальника або мають надійти у зазначений термін. Обсяг реалізованої продукції визначається за формулою:

РП=ТП+(Гn-Гк)+(ВВn-ВВк), (3.7)

де Гn, Гк - залишки готової нереалізованої продукції відповідно на початок і кінець планового року, грн.;

ВВn, ВВк - залишки відвантаженої продукції, за яку час оплати не настав, і про­дукція на відвантаження, що зберігається у покупців відповідно на початок та кінець планового періоду, грн.

Приклад розрахунку плану продажу (реалізації) продукції та виробничої про­грами (у вартісному вигляді).

Таблиця 3.2 - План продажу (реалізації) продукції та виробнича програма (у вартісному виразі)

Найменування продукції План продажу продукції, од. Ціна без ПДВ, грн. ПДВ, грн. Виручка з ПДВ, тис. грн. Запаси готової продукції, од. Виробнича програма
на початок періоду на кінець періоду од. тис. грн.
5= ст2х х(ст3+ст4) 8=ст2 – ст6 +ст7 9=ст3х х ст8
Виріб А 60,0 50,9
Виріб Б 36,0 30,0
Всього - - - 96,0 - - - 80,9



Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно договорів купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають пере­дачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберіган­ня), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Виробнича програма - це саме та кількість продукції, яку потрібно виробити в плановому році, щоб забезпечити план продажу (план реалізації).

Обсяг чистої продукції підприємства (ЧП) обчислюється за формулою:

ЧП=ТП-(М+А), (3.8)

де М- матеріальні витрати на виробництво продукції, грн.;

А - сума амортизаційних відрахувань за відповідний період, грн.

Чиста продукція - це вартість створена на підприємстві. Чиста продукція може бути обчислена як сума основної та додаткової заробітної плати працівників підприєм­ства з відрахуваннями на соціальні заходи і прибутку.

Показник умовно-чистої продукції (УЧП):

УЧП=ЧП+А, (3.9)

В матеріаломістких галузях використовується показник нормативної вартості обробітку (НВО), який визначається як добуток показників нормативної вартості обробітку одного виробу і-го виду (НВО,) і кількості виготовлених виробів і-го виду :

НВО= НВОі х Nі, (3.10)

НВОі = ЗПрі + ЦВi + ЗВi + Пі, (3.11)

де ЗПрі - зарплата виробничих робітників (основна і додаткова з відрахуванням на соціальні заходи) на одиницю виробу і-го виду, грн.;

ЦВі- виробничі витрати цеху на одиницю виробу і-го виду, грн.;

3Ві - загальновиробничі витрати на одиницю виробу, грн;

Пі - прибуток, що припадає на одиницю виробу ;-го виду, грн.

Величина незавершеного виробництва у вартісному вигляді (НЗВ) визначаєть­ся за формулою:

НЗВ = , (3.12)

де N- кількість виробів в натуральних одиницях;

С- собівартість одного виробу, грн.;

Тц - тривалість циклу виготовлення одного виробу, робочих днів;

Киз - коефіцієнт наростання затрат при виготовленні виробу, який визначається за формулою:

Киз = , (3.13)

де М- сума матеріальних витрат на виробництво одного виробу, грн.;

С' - собівартість одиниці виробу без матеріальних витрат, грн.;

Со - одноразові витрати на початок циклу виготовлення продукції, грн.;

Сn - поточні витрати на виробництво, грн.

До складу незавершеного виробництва входять заготовки, деталі, комплекти, які знаходяться на різних стадіях виробничого процесу та підлягають наступній об­робці або складанню, а також вироби у складанні та на випробуваннях.

Зміна залишків незавершеного виробництва в складі валової продукції планується при значному збільшенні обсягу виробництва в плановому періоді порівняно зі звітним, знятті з виробництва окремих видів продукції, створенні запасу при переході на випуск нових виробів зі значною тривалістю виробничого циклу. Забезпечення безперебійної , та ритмічної роботи підприємства вимагає створення нормативної величини незавершеного виробництва, що обумовлена необхідністю наявності визначеної кількості на­півфабрикатів на кожному робочому місці, в процесі їх переміщення.

Обсяг незавершеного виробництва впливає на результати роботи підприємства, оскільки він потребує обігових коштів, а це негативно позначається на економічному стані підприємства. В той же час, забезпечує нормальний хід виробничого процесу, його безперервність і ритмічність. Тому величина незавершеного виробництва повин­на підтримуватись на оптимальному рівні.

Величина незавершеного виробництва на початок планового періоду визначається на основі даних про його наявність на кінець звітного періоду. В масовому виробництві на величину незавершеного виробництва продукції впливають наступні фактори: число робочих місць; кількість виробів, що одночасно знаходяться на одному робочому місці; спосіб передачі деталей з однієї дільниці на іншу; план виробництва та собівартість одиниці продукції.

Нормативна величина незавершеного виробництва на кінець планового періоду в масовому виробництві ( НЗВк м) визначається за формулою:

НЗВк м = (РМі ДОі +ДМі +ТРnі)*Сі, (3.14)

де РМі - кількість робочих місць;

ДОі - кількість одночасно оброблюваних деталей (напівфабрикатів), шт.;

ДМі- кількість деталей (напівфабрикатів), що знаходяться між операціями, шт.;

ТРnі - величина транспортної партії, шт.;

Сі - собівартість виробів (напівфабрикатів), грн.;

і=1,2,3...m - кількість виробів (напівфабрикатів).

У серійному виробництві нормативна величина незавершеного виробництва залежить від середньодобового випуску певного виду продукції, тривалості виробни­чого циклу, коефіцієнта готовності виробу та його собівартості. В його основі лежить наступна залежність показників:

НЗВк c = *Кгі *Сі * Тці, (3.15)

де НЗВк с - нормативна величина незавершеного виробництва на кінець планового періоду по цеху, дільниці серійного типу виробництва;

Nі - плановий випуск 1-го виробу в натуральному вигляді;

Д- кількість днів у плановому періоді;

Сі - собівартість і-го виробу, грн.;

Тці-тривалість виробничого циклу виготовлення виробу;

Кгі - коефіцієнт наростання затрат у виробництві по і-му виробу, що характеризує ступінь його готовності.

Коефіцієнт наростання затрат - це відношення середньої собівартості виробу в не­завершеному виробництві до собівартості готового виробу.

В одиничному виробництві величина незавершеного виробництва залежить від коефіцієнта готовності виробу і його собівартості. Вона визначається за формулою:

НЗВк о = або

НЗВк о = , (3.16)

де Г- процент готовності виробу на початок і кінець планового періоду;

Ді - кількість днів з моменту запуску виробів у виробництво на початок і кінець планового періоду.

Для оцінки залишків незавершеного виробництва у відпускних цінах їх собівартість множиться на коефіцієнт перерахунку собівартості продукції у товарну продукцію, який визначається як відношення товарної продукції у незмінних цінах до її собівартості.

Приклад розрахунку запасів незавершеного виробництва та валової продукції підприємства.

Таблиця 3.3 - Приклад розрахунку запасів незавершеного виробництва та валової продукції підприємства

Найменування продукції Виробнича програма, од. Тривалість виробничого циклу, днів Коефіцієнт готовності Величина незавершеного виробництва, од Валова продукція
на початок періоду на кінець періоду од. грн.
Вироб А 0,5
Вироб Б 0,5
Всього - - - - - -

Величина незавершеного виробництва на початок планового періоду визначається на основі даних про її наявність на кінець звітного періоду.

Запас незавершеного виробництва на кінець планового періоду:

1018 *10 *0,5

НЗВАк = -¾¾¾¾¾¾¾¾¾ =14 од.

1502 * 5 * 0,2

НЗВБк = ¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾ = 10 од.

Обсяг валової продукції у натуральному вигляді:

ВПА= 1018-20+14= 1012 од., ВПБ =1502-30+10= 1482 од.

Обсяг валової продукції у вартісному вигляді:

ВПА=1012 х 50=50600 грн., ВПБ=1482 х 20=29640 грн.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Що таке план виробництва продукції, його структура та показники?

2. Що таке виробнича програма, які вимірники обсягу продукції Ви знаєте?

3. Що містить портфель замовлень підприємства? Який існує зв'язок між планом виробництва і портфелем замовлень?

4. Що таке державне замовлення та державний контракт і чи вигідні вони підприємствам?

5. Які особливості формування виробничої програми в ринкових умовах?

6. Що таке номенклатура і асортимент продукції?

7. Календарний розподіл виробничої програми. Яка його мета?

8. В чому суть оптимізації виробничої програми?

9. Сутність та склад товарної продукції.

10. Сутність та склад валової продукції.

11. Сутність та склад реалізованої продукції.

12.Що таке чиста та умовно-чиста продукція?

13. Як розраховується величина незавершеного виробництва? Що таке нор­мативна величина незавершеного виробництва?

14. Сутність та структура валового обороту.

15. Сутність та структура внутрішньозаводського обороту.

16. Як визначити величину незавершеного виробництва?

17. Напрямки покращення обліку валового обороту.

18.Як визначити залишки продукції на складі?

19. Чим відрізняється товарна від валової продукції?

20. Чим відрізняється товарна від реалізованої продукції?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

- конспект,

- індивідуальне розв’язання задач згідно варіанту (Методичний посібник до пр.р. №1);

- Задача № 32 . Економіка підприємства. Збірник практичних задач і конкретних ситуацій: Навч. посібник/ За ред. С.Ф. Покропивного.- К.: КНЕУ, 1999.


Тема Оперативно-календарне планування та регулювання виробництва (Лекція 4. Заняття 5)

1 Оперативно-календарне планування

2 Організація стратегічного планування (самост.опрац.матер.)

1 Оперативно-календарне планування

Сформована на кожному етапі планування виробнича програма підприємства повинна бути деталізована у часі та доведена до конкретних виробничих підрозділів на етапі оперативно-календарного планування. Успішне вирішення цього завдання включає широке використання економіко-математичних методів, засобів обчислювальної техніки та способів обробки даних, що реалізуються в рамках системи оперативно-календарного планування виробництва.

У процесі оперативно-календарного планування виконуються розрахунки та встановлюються завдання цехам, виробничим дільницями і робочим місцям по випуску конкретних виробів, вузлів і заготівок; нормативи руху предметів праці у виробництві (нормативи запасів, розміри партій, періоди їхнього запуску-випуску та ін.); календарні графіки, якими встановлюється послідовність та строки виготовлення продукції на кожній стадії виробництва.

Основними завданнями оперативно-календарного планування на підприємстві є:

1) забезпечення ритмічного виробництва відповідно до встановлених обсягів і номенклатури, а також своєчасного виготовлення та постачання продукції споживачам;

2) забезпечення рівномірності та комплектності завантаження устаткування, праців­ників і площ, що сприятиме кращому використанню виробничих активів;

3) забезпечення максимальної безперервності виробництва, тобто забезпечених найменшої тривалості виробничого циклу, що сприятиме зменшенню незавершеного виробництва та прискоренню оборотності обігових коштів;

4) створення умов для розвитку передових форм організації праці, а також для автоматизації об'ємних та календарних розрахунків на основі використання сучасної обчислювальної техніки.

За обсягом робіт, що виконуються, у відповідності зі змістом, оперативно-календарне планування розподіляється на календарне планування та диспетчерське регулювання.

Календарне планування - це деталізація річної виробничої програми підприємства за строками запуску-випуску кожного виду продукції і за виконавцями - в основних виробничих підрозділах першого рівня (заводах виробничого об'єднання або цехах), а всередині - на виробничих дільницях та робочих місцях.

Календарне планування містить розробку:

· календарно-планових нормативів;

· планів-графіків руху предметів праці в часі та просторі у процесі виробництва;

· у процесі календарного планування виконуються розрахунки завантаження

устаткування та площ (об'ємні розрахунки);

· доведення виробничих завдань на основі розроблених планів графіків до підрозділів, виробничих дільниць і робочих місць .

Диспетчерське регулювання - це процес, який забезпечує оперативне регулю­вання процесу виробництва шляхом систематичного обліку та контролю за виконанням змінно-добових завдань, поточної підготовки виробництва, оперативного усунен­ня недоліків і відхилень, що виникають.

Основними вихідними даними для оперативно-календарного планування є:

Ø план випуску продукції по кварталах і місяцях;

Ø технологічний маршрут та технологічний процес обробки деталей і складання

виробів із нормами часу за операціями;

Ø режими роботи цехів, виробничих дільниць;

Ø план ремонту устаткування.

Оперативно-календарне планування виконується у масштабі підприємства по це­хах і масштабі окремих цехів - по дільницях та робочих місцях.

У зв'язку з різними об'єктами планування розрізняють міжцехове і внутрішньоцехове оперативно-календарне планування.

Міжцехове планування включає встановлення цехам взаємопов'язаних виробничих завдань, розроблених за даними виробничої програми підприємства і забезпечен­ня узгодженості у роботі цехів при виконанні цієї програми.

Міжцехове планування спрямоване на підтримання налагодженої, ритмічної роботи основних виробничих підрозділів (заводів, цехів), забезпечення безперебійного їх постачання та обслуговування допоміжними цехами і службами.

Виробничі програми підприємства розробляються на рік із розбивкою по кварталах. Цехові оперативні виробничі програми складаються на квартал із розподілом по місяцях. Встановлюється планове завдання - програма випуску продукції у плановому періоді для кожного цеху з обґрунтуванням відповідними об'ємними розрахунками. Календарний план регламентує строки руху продукції у цехах заводу, не розкриваючи часткових, внутрішньоцехових післяопераційних строків виробництва по кожному предмету. Диспетчеризація забезпечує облік, контроль і оперативне регулювання робіт між цехами. У процесі розробки і доведення виробничих програм до цехів, ці програми уточ­нюються та коригуються в залежності від результатів роботи попереднього місяця.

Міжцехове планування здійснюється виробничо-диспетчерським відділом (ВДВ) підприємства.

Внутрішньоцехове планування спрямоване на розподіл номенклатури робіт, які задані календарним планом цеху між дільницями, і доведення планових завдань до кожної виробничої дільниці та робочого місця. Зміст робіт по внутрішньоцеховому плануванню залежить від розмірів цеху, його виробничої структури і в загальному вигляді включає планування роботи дільниць та підготовку завдань для робочих місць.

Робота виробничих дільниць планується на основі календарного плану цеху, що над­ходять з міжцехового рівня системи оперативно-календарного планування.

Ціль планування роботи дільниць - це формування плану виготовлення планово-облікових одиниць даного рівня для кожної виробничої дільниці на кожний планово-обліковий період.

Внутрішньоцехове планування і регулювання виробництва в цеху виконує виробничо-диспетчерське бюро (ВДБ), на дільниці - майстер за допомогою ВДБ.

Межі міжцехового і внутрішньоцехового планування можуть змінюватися із розвитком або впровадженням автоматизованої системи управління виробництвом (АСУВ).

У процесі розробки виробничих програм застосовується ланцюговий метод, який полягає в тому, що завдання встановлюються у порядку, зворотньому до ходу технологічного процесу, тобто від складання готових виробів до заготовки і визначення потреби у матеріалах, сировині та напівфабрикатах.

Система оперативно-календарного планування характеризується певною планово-обліковою одиницею та планово-обліковим періодом.

Планово-облікова одиниця являє собою сукупність робіт, яку розглядають як єдине ціле при плануванні, обліку, аналізі та оперативному регулюванні виробництва. Планово-обліковий період являє собою відрізок часу (зміна, доба, місяць, декада тощо), на який формуються планові завдання.

В умовах одного і того ж типу виробництва можуть застосовуватися різні планово-облікові одиниці продукції, яка виготовляється (табл. 4.1).

Таблиця 4.1 - Планово-облікові одиниці та сфера їх застосування

Планово-облікова одиниця Виробництво
одинич-не дрібно-серійне серійне багато-серійне масове
Виробниче замовлення + + +
Вузловий комплект + + +
Груповий комплект + + +
Машинокомплект + + + +
Добокомплект + + + + +
Умовний машинокомплект + + + +
Деталь + + +

Виробниче замовлення - це комплекс робіт, які виконуються на договірних із замовником засадах.

Вузловий комплект - вузол або складальна одиниця виробу.

Груповий комплект - технологічно та конструктивно однорідна група деталей, які мають спільні планово-організаційні ознаки: черговість подачі на складання, яка повторюється, однакова періодичність запуску-випуску.

Машинокомплект застосовується в умовах вузької спеціалізації та місгить повний комплект вузлів і деталей, які входять до виробу.

Добокомплект складається з деталей, вузлів та всіх виробів, які підлягають виго­товленню протягом доби і застосовуються при відсутності у виробничій програмі підприємства провідного виробу (виробу-представника).

Умовний машинокомплект формується шляхом зведення всієї номенклатури продукції до умовного виробу. В цей умовний виріб входять деталі, вузли і вироби, які необхідно виготовляти до певного моменту.

Деталь як планово-облікова одиниця застосовується при незмінності виготовлення продукції у серійному та масовому виробництві.

Вибір тієї чи іншої планово-облікової одиниці практично визначає наперед організацію системи оперативного планування виробництва на підприємстві.

У сучасному виробництві широко розповсюджені різні системи оперативного планування, що визначаються як внутрішньофірмовими факторами, так і зовнішніми рин ковими умовами.

Система оперативного планування виробництва - це сукупність різних методик та технологій планової роботи, що характеризується ступенем централізації, об'єктом регулювання, складом календарно-планових показників, порядком обліку та руху продукції та оформленням облікової документації. Ця система являє собою сукупність методів та способів розрахунку основних планово-організаційних показників, які необхідні для регулювання ходу процесу виробництва та споживання товарів і послуг з метою досягнення запланованих ринкових результатів при мінімальних витратах економічних ресурсів і робочого часу. До основної характеристики будь-якої системи оперативного планування належать: методи комплектування календарних завдань підрозділом підприємства, взаємопов'язані роботи цехів та ділянок, вибрана планово-облікова одиниця, тривалість планового періоду, способи і прийоми розрахунків планових показників, склад супроводжуючої документації та інші. Вибір тієї чи іншої системи оперативного планування в умовах ринку визначається, головним чином, обсягом попиту на продук­цію і послуги, витратами і плановими показниками, масштабом та типом виробництва, організаційною структурою підприємства й іншими факторами.

Найбільшого розповсюдження в теперішній час набули: подетальна, позамовна та покомплектна системи оперативного планування та їх різновиди, які застосовуються на багатьох великих вітчизняних підприємствах та закордонних фірмах, а також у малому та середньому підприємництві.

Подетальна система планування призначена для умов високоорганізованого та стабільного виробництва. За цією системою планується і регулюється рух виконаних робіт, технологічних операцій і виробничих процесів по кожній деталі на певний плановий період-час, зміну, день, тиждень тощо. В основі подетальної системи лежить точ­не планування такту, ритму роботи поточних ліній і виробничих ділянок, правильне визначення нормальних технологічних, транспортних, страхових, міжопераційних і циклових запасів та постійна їх підтримка в процесі виробництва на суворому розрахунко­вому рівні. Застосування цієї системи потребує розробки складних календарно-оперативних планів, що містять показники обсягу випуску і маршрут руху деталей кожного найменування за всіма виробничими стадіями і технологічними операціями. Тому по-детальне планування доцільно застосовувати при обмеженій та стійкій номенклатурі продукції, яка випускаєтьсяв умовах багатосерійного і масового виробництва.


6629411846993312.html
6629484024805110.html
    PR.RU™